В що ми віримо?

ВІРОВЧЕННЯ ЦЕРКВИ «ВИНОГРАДНА ЛОЗА»

м. Львів, Україна

Складено на основі  «Віровизнання християн баптистів» (1928 р.) під редакцією І.В.

Зміст:

I. Про Слово Боже

II. Про Бога

III. Про людину

IV. Про гріх

V. Про спасіння

VI. Про Церкву

VII. Про шлюб

VIII. Про громадянський стан

IX. Про духовний світ

X. Про останні події

 

I. Про Слово Боже

Ми віримо, що Святе Письмо Старого Заповіту, а саме: 5 книг Мойсеєвих, книга Ісуса Навина, книга Суддів, книга Рут, дві книги Царів, дві книги  Самуїлові, дві книги Хронік, книга Ездри, книга Неємії, книга Естер, книга Йова, Псалми, Притчі Соломона, Еклезіаста, Пісні Пісень, книги пророків: Ісаї та Єремії, Плач Єремії та книги пророків: Єзекіїля, Даниїла, Осії, Йоіла, Амоса, Овдія, Йони, Михея, Наума, Авакума, Софонії, Огії, Захарії і Малахії, також і книги Нового Заповіту, а саме: Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана, Дії  Апостолів, послання Якова, два послання Петра, три послання Івана, послання Юди, послання ап. Павла до Римян, два послання до Коринтян, послання до Галатів, до Ефесян, до Филип'ян, до Колосян, два послання до Солунян, два послання до Тимофія, послання до Тита і Филимона, послання до Євреїв і Об’явлення  Івана – істинно  натхнені  Святим Духом, тому всі ці книги разом складають  єдино істинне одкровення роду людському і повинні бути єдиним джерелом Богопізнання. Біблія в своєму оригіналі є безпомилковим і непогрішимим Словом Божим, усі частини якого є Богонатхненими. Бог говорив у Святому Письмі за допомогою подвійного авторства. Святий Дух настільки керував авторами, що не дивлячись на індивідуальність характеру і відмінність в стилі написання, кожне слово, записане ними, є Словом Божим вцілому і в окремих його частинах. [1]

Ми віримо, що Біблія є єдиним незмінним і досконалим (непогрішним) правилом та мірилом нашої віри і поведінки. Незважаючи на те, що може бути декілька варіантів практичного застосування кожного тексту Писання, існує тільки одне його справжнє значення. Слово Боже є об'єктивним одкровеням.  Дух Святий, просвічуючи кожного віруючого,  відкриває  розуміння Святого Письма за допомогою звичайного історико-граматичного тлумачення кожного слова в його контексті. [2] Відповідальністю кожного віруючого є ретельне дослідження й застосування значення Писання в практичних обставинах життя.

 

II. Про Бога

Ми віримо, що існує лише  один, живий, істинний і вічний Бог [3] досконалий у всіх Своїх атрибутах, єдиний в сутності, вічно існуючий у трьох Особистостях – Отець, Син і Дух Святий, – кожна з Яких   рівнозначно заслуговує поклоніння і послуху. Отець, Син і Святий Дух [4], у Своїй сутності  та рисах – досконалі, вічнорівні і нероздільні [5], так що Отець є істинний, вічний Бог [6], Син – істинний, вічний Бог [7] і Святий Дух – істинний, вічний Бог [8].

 

Бог Отець

Бог Отець є першою Особою в Божественній Трійці, Яка керує всіма подіями згідно Своєї волі і благодаті (Пс. 144:8-9; 1 Кор. 8:6). Він – Творець всього видимого і невидимого, рухомого і нерухомого (Бут. 1:1-31; Еф. 3:9),  єдиний абсолютний правитель Всесвіту. Він – суверенний  у творінні, провидінні і викупленні (Пс. 102:19; Рим. 11:36). Його батьківство визначається положенням у Трійці і ставленням до людства. Як Творець Він є Батьком для всього людства (Еф. 4:6), але Він також є і духовний Отець, тільки для віруючих (Рим. 8:14; 2 Кор. 6:18). Все, що відбувається, Він передбачив для Своєї слави (Еф. 1:11). Він невпинно керує всіма істотами і подіями (1 Цар. 29:11). Будучи суверенним у творінні,  Бог водночас  не є автором або творцем зла і гріха. Він ненавидить гріх (Авв. 1:13; Ів. 8:38-47). Він також не применшує відповідальності за гріх усіх мислячих істот (1 Петра 1:17). Бог Отець по Своїй милості вибрав перше закладин світу Своїх дітей, які є Його власністю, для вічного спасіння [9] (Еф. 1:4-6). Він прощає гріхи всім,  хто приходить до Нього через Ісуса Христа; Він є Отцем прощених грішників (Ів. 1:12; Рим. 8:15; Гал. 4:5; Євр. 12:5-9).

 

Бог Син

Ісус Христос є другою Особою у Божественній Трійці. Він володіє всіма характеристиками Бога рівного Богові-Отцеві в значущості і вічності (Ів. 10:30; 14:9). Ми віримо, що Бог-Отець створив усе за радою волі Своєї через Ісуса Христа, Сина Свого, Яким все існує і діє [10].

Ми віримо, що при Боговтіленні Христос добровільно відмовився користуватися Своїми Божественними привілеями, але не втратив Своєї Божественної сутності в жодній мірі. При втіленні друга особа Трійці стала повністю подібною до  людини і стала Боголюдиною (Фил. 2:5-8; Кол. 2:9). Ми віримо, що Ісус Христос у нерозривній єдності з'єднує у Собі якості, властиві людині і Богу (Мих. 5:2; Ів. 5:23; Кол. 2:9). Ми віримо, що Ісус Христос народився від діви (Іс. 7:14; Матв. 1:23,25; Луки 1:26-35); Він був Богом в плоті (Рим. 1:1, 14); метою Його втілення було відкрити Бога людям, звільнити людину від рабства гріха і відновити Царство Боже на землі (Пс. 2:7-9; Іс. 9:6; Ів. 1:29; Фил. 2:9-11; Євр. 7:25 -26; 1 Петра 1:18-19).

Ми віримо, що Ісус Христос здійснив наше спасіння через пролиття Своєї жертовної крові, померши на хресті, зробив це добровільно, ставши замісною і викупною жертвою (Ів. 10:15; Рим. 3:24-25, 5:8; 1 Петра2 : 24). На підставі жертовної смерті Ісуса Христа, грішник, який увірував в Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя, звільняється від покарання і влади гріха, а в майбутньому – і від самої присутності гріха, оголошується праведним і входить у сім'ю Божу (Рим. 3:25, 5:8-9; 2 Кор. 5:14-15; 1 Петра 2:24, 3:18).Ми віримо, що наше виправдання здійснено Його буквальним, фізичним воскресінням з мертвих і що Він зараз знаходиться праворуч Отця, будучи нашим Ходатаєм, Заступником і Первосвящеником (Матв. 28:6; Лук. 24:38-39; Дії. 2:30 - 31; Рим. 4:25, 8:34; Євр. 7:25, 9:14; 1 Ів. 2:1).

Ми віримо в буквальне тілесне воскресіння Ісуса Христа за Писанням [11].Воскресінням Ісуса Христа з мертвих, Бог Отець підтвердив Божественність Ісуса Христа. Факт воскресіння також довів, що Бог Отець прийняв викупну справу Свого Сина на хресті. Крім того, тілесне воскресіння Ісуса Христа є гарантією майбутнього життя через воскресіння для всіх віруючих (Ів. 5:26-29, 14:19; Рим. 1:4, 4:25, 6:5-10; 1 Кор. 15: 20, 23).

Ми віримо, що Ісус Христос повернеться, щоб через підхоплення забрати свою Церкву, яка є Його тілом. Після чого повернеться знову у славі, щоб встановити Тисячолітнє царство на землі (Дії 1:9-11; 1 Сол. 4:13-18; Об. 20). Ми віримо, що Ісус Христос  є Той, через Кого Бог Отець буде судити все людство (Ів. 5:22,23). Як посередник між Богом і людиною (1 Тим. 2:5), Голова Церкви (Еф. 1:22, 5:23; Кол. 1:18), грядущий Цар усього Всесвіту, що буде царювати на троні Давида (Іс. 9 : 6; Лук. 1:31-33), Ісус Христос буде Суддею для тих, хто відкинули Його і не увірували в Нього як в Господа і Свого особистого Спасителя (Матв. 25:14-46; Дії. 17:30-31 ).

 

Бог Дух Святий

Ми віримо, що Дух Святий є третьою Особою Божої Трійці, що володіє всіма атрибутами Бога включаючи інтелект (1 Кор. 2:10-13), емоції (Еф. 4:30), волю (1 Кор. 12:11).Він нескінченний (Євр. 9:14), всюдисущий (Пс. 139:7-10), всезнаючий (Іс. 40:13-14), всемогутній (Рим. 15:13) та істинний (Ів. 16:13). У всіх Божественних атрибутах Дух Святий рівний Отцю і Сину (Матв. 28:19; Дії 5:3-4, 28:25-26; 1 Кор. 12:4-6; 2 Кор. 13:14; Єр. 31 :31-34; Євр. 10:15-17).

Ми віримо, що служіння Святого Духа, насамперед, виражається в одкровенні Божої волі всьому людству.Дух Святий діяв у творенні (Бут. 1:2), у втіленні (Матв. 1:18), у формуванні Писання (2 Пет. 1:20-21) і в справі порятунку (Ів. 3:5-7). Ми віримо, що в день П'ятидесятниці почалося особливе служіння Святого Духа – творенняЦеркви. У цей день Дух Святий зійшов від Отця, як було обіцяно Христом (Рим. 14:16-17, 15:26), щоб почати і згодом довести до завершення формування тіла Ісуса Христа, тобто Його Церкви (1 Кор. 12:13). У сферу служіння Духа Святого входить: виявляти світу про гріх, правду і суд, прославляти Господа Ісуса Христа і преображати віруючих в образ Ісуса Христа (Ів. 16:7-9; Дії 1:5, 2:4; Рим. 8: 29; 2 Кор. 3:18; Еф. 2:22).

Ми віримо, що Дух Святий є надприродним і суверенним звершувачем чудесного акту відродження і хрещення (занурення) кожного віруючого в тіло Христове. Святий Дух живе в віруючих, а також освячує, наставляє, наділяє силою до служіння і запечатує на день викупу (Рим. 8:9; 2 Кор. 3:6; Еф. 1:13).Святий Дух є Учителем, Який керував апостолами і пророками, коли вони записували Боже одкровення – Біблію. Дух Святий поселяється в кожному віруючому в момент спасіння (народження згори) (Еф. 1:13-14).Кожен народжений згори покликаний сповнюватися Святим Духом, тобто підпорядковувати всі сфери свого життя Його присутності і керівництву (Ів. 16:13; Рим. 8:9; Еф. 5:18; 2 Петра 1:19-21; 1 Ів. 2:20, 27).

Ми віримо, що Дух Святий розподіляє духовні дари в Церкві. Духовні дари служать для прославлення Ісуса Христа, викуплення тих, що гинуть, і творення та зміцнення віруючих у вірі, істині, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового (Ів. 16:13, 14; Дії 1:8; 1 Кор. 12: 4-11; 2 Кор. 3:18; Еф. 4:7-12) …

 

III. Про людину

Ми віримо, що людина була безпосередньо створена Богом за Його образом і подобою.Людина була створена вільною від гріха, наділена істинною мудрістю, інтелектом, волею, самовизначенням і моральною відповідальністю перед Богом (Бут. 2:7, 15-25; Яків. 3:9).

Ми віримо, що Божим призначенням і метою створення людини було прославляти Бога, насолоджуватися спілкуванням з Богом і володарювати над творінням, створеним Богом (Бут. 1:26-28; Іс. 43:7; Кол. 1:16; Об. 4: 11).

 

IV. Про гріх

Ми віримо, що гріх непослуху Адама – це  бунт проти абсолютного авторитету Бога. Людина згрішила через підступність сатани, і в результаті цього відпала від Бога – відразу перейшла душею і тілом у стан смерті [12]. Піддавшись спокусі спробувати стати богом [13], людина відмовилася від панування Творця, ставши винною перед Ним, піддавши себе гніву Божому, і зробившись назавжди рабом гріха, нездатною обирати і догоджати Богові (Рим. 3:9-23).Оскільки всі люди походять від насіння Адама, то і вони сталиучасниками того ж гріховного і абсолютно зіпсутого єства [14], вони у гріхах зачинаються і народжуються [15], у своїй суті є дітьми гніву [16], які абсолютно не здатні і не схильніні до чого доброго, але здатні і схильні до всього злого [17].

 

V. Про спасіння

Ми віримо, що спасіння виходить виключно від Бога по благодаті на основі викуплення Ісуса Христа, через Його пролиту кров. Сама ж людина не може ні досягнути його, ані заслужити своїми ділами (Ів. 1:12; Еф. 1:7, 2:8 -10; 1 Петра 1:18-19).

 

Народження згори

Ми віримо, що народження згори – ценадприродна подія заучасті Святого Духа, при якій людині дається життя і нова Божественна природа (Ів. 3:3-7; Тит. 3:5). Це відбувається миттєво силою Духа Святого через слухання Слова Божого (Рим. 5:24), коли грішник, що кається при дії Духа Святого, вірою приймає Ісуса Христа як Свого Господа і Спасителя. Істинне народження згори підтверджується відповідними плодами покаяння,біблійним ставленням до життя і практичними справами.Добрі справи, зроблені народженою згори людиною в слухняності Богу, є підтвердженням і плодом народження згори (1 Кор. 6:19-20; Еф. 2:10). Вони будуть проявлятися в залежності від того, наскільки віруючий віддає себе в розпорядження Святого Духа через послух Божому Слову (Еф. 5:17-21; Фил. 2:12; Кол. 3:16; 2 Петра 1:4-10). Такий послух веде віруючого до постійного процесу зростання у вірі, у правді та уподібненні Ісусу Христу (2 Кор. 3:18). Зростання віруючого в освяченні та уподібненні Христу стане досконалим у момент прославлення віруючого під час другого приходу Ісуса Христа на землю (Рим. 8:17; 2 Петра 1:4; 1 Ів. 3:2-3).

 

Вибраність

Ми віримо, що обрання – цедія Бога, коли Він перед заснуванням світу вибрав тих, хто повірили і прийняли Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя і Господа (Рим. 8:28-30; Еф. 1:4-11; 2 Сол. 2:13; 2 Тим. 2:10; 1 Петра 1:1-2). Ми віримо, що від віку існувало вільне, нічим з-поза себе не кероване благовоління [18] і визначення Боже – викупити грішників [19]. І оскількив Божій раді через недосліджену, милосерднуЙого любов перед заснуванням світу було прийнято рішення,  що Бог Своїм втіленням в людину і Своєю смертю зробиться Відкупителем [20], то ті, хто із пропащого  людського роду протягом часу дійсно приймуть викуплення,  є обраними Батьком [21], їхні імена записані на небесах [22], знаходяться в руках Відкупителя [23], як Його народ [24], як вівці Його отари, за яких Він поклав Своє життя [25], як Його спадщина [ 26], і як Його наречена. Цим особам дароване вічне життя в Христі Ісусі [27] і водночас передбачені всі засоби, які повинні привести їх до віри в Христа, до святості і, нарешті, до вічного блаженства [28]. Таке Боже передбачення незмінне і утверджене на віки [29], тому ті, кого воно стосується, – обрані, не можуть бути викрадені з рук Христових [30], але силою Божою бережуться у вірі і любові до Христа, доки не стануть співспадкоємцями Його слави [31].

Ми віримо, що Боже авторитетне обрання, яке чітко представлене в Біблії, не суперечить тому, що людина несе відповідальність в прийнятті рішення про покаяння і віру в Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя і Господа (Єз. 18:23, 32, 33:11; Ів. 3:18-19, Рим. 9:22-23; 2 Сол. 2:10-12; Об. 22:17).

Ми віримо, що обрання слід розглядати як владну дію Бога не відходячи від загального характеру Його Божественної Особистості. Божі владні рішення в обранні діють нерозривно зіншими Його характеристикамита атрибутами, такими як всевідання, справедливість, святість, мудрість, благодать і любов [32]. Таким чином, дія Бога в обранні відповідає Його характеру, що і  проявилося в житті Ісуса Христа (Матв. 11:25-28; 2 Тим. 1:9).

 

Викуплення  і оправдання

Ми віримо, що Бог не міг іншим чином викупити людину від жахливих наслідків її падіння, тільки через повне задоволення Свого святого правосуддя [33]; тому Він від вічності передбачив Свого Єдинородного Сина, Ісуса Христа, як жертву примирення [34]. Внаслідок цього, Христос, Син Бога живого [35], у визначений від Бога час прийшов на землю в подобі гріховного тіла [36] для того, щоб викупити весь людський рід. Він виявив досконалий     послух, виконавши за нас весь Божественний Закон [37], принісши за нас у жертву Своє тіло і Свою душу [38]. Він зробився прокляттям заради нас [39], взявши на Себе Божий гнів і покарання за наші гріхи [40].

Ми віруємо, що це вічне і повне викуплення [41], вчинене Сином Божим, є єдиною причиною нашого спасіння [42], і що завдяки цьому нам гарантується прощення всіх наших гріхів [43], виправдання [44], вічна праведність [45], звільнення від смерті, диявола і пекла [46], життя вічне [47], а також і те, що через це викуплення ми отримуємо силу ненавидіти гріх, вмерти для нього [48], бажати доброго і виконувати його [49]. Христос, Який здійнив викуп смертю Своєю [50], в третій день воскрес із мертвих [51], вознісся на небеса [52], сів праворуч величі на висоті [53] і послав нам Свого Святого Духа, Який дає нам змогу вірою сприймати блага цього славного викуплення [54]. Як Первосвященик, Він заступається за нас перед Отцем [55], перебуває з нами в усі дні до кінця віку [56] і, нарешті, візьме нас на небо, де Він приготував нам місце [57].

Ми віримо, що виправдання перед Богом – це Його дія (Рим. 8:33), при якій Він оголошує праведними всіх тих, хто через віру в Ісуса Христа, розкаюється у своїх гріхах (Луки 13:3; Дії 2:38, 3:19, 11:18; Рим. 2:4; 2 Кор. 7:10; Іс. 55:6-7), визнає Його як Свого особистого Спасителя і Господа (Рим. 10:9-10; 1 Кор . 12:3; 2 Кор. 4:5; Фил. 2:11). Суть Христової праведності не у якихось чеснотах або справах людини (Рим. 3:20, 4:6), але у тому, що Христос взяв наші гріхи на Себе і зарахував Свою праведність тим, які в Нього увірували (Кол. 2:14; 1 Петра2:24). Народжена згори людина одягається  в праведність Ісуса Христа (1 Кор. 1:30; 2 Кор. 5:21). Це означає, що Бог є праведним і виправдує того, хто вірить в Ісуса [58].

 

Освячення

Ми віримо, що кожен віруючий освячений, тобто відділений від світу як Божа власність через виправдання в Ісусі Христі, таким чином визнаний святим, тобто відокремленим від гріха. У цьому сенсі, освячення відбувається миттєво і визначає позицію людини перед Богом. Це освячення не слід плутати з прогресивним освяченням, тобто процесом зростання в дусі та в правді (Дії 20:32; 1 Кор. 1:2,30, 6:12; 2 Сол. 2:13; Євр. 2:1, 10:10, 14, 13:12). Ми віримо, що кожна народжена згори людина має внутрішню потребу через послух Слову Божому і силу Духа Святого зростати в святості, все більше і більше уподібнюючись Ісусу Христу [59]. (Рим. 6:1-22; 2 Кор. 3:18; 1 Сол. 4:3-4, 5:23).

Згідно цього ми віримо, що народжена згори людина втягненау постійний конфлікт або боротьбу її  нової відродженої природи, тобто нового творіння у Христі, зі старою гріховною сутністю грішної  людини.Тим не менше,перемога віруючогогарантована силою Духа Святого, Який живе у ньому. Ця боротьба триває протягом земного життя, і будь-які заяви про абсолютне викорінення гріха в земному житті єне біблійними.Перемога над гріхом можлива тільки черезСвятого Духа [60].(Гал. 5:16-25; Еф. 4:22-24; Фил. 3:12; Кол. 3:9-10; 1 Петра 1:14-16; 1 Ів. 3:5-9).

 

Впевненість у спасінні

Ми віримо, що всі істинно народжені згори, спасенні  і викуплені, зберігаються у вірі силою Божою і таким чином можуть повністю уповати на Бога, Який береже їх у Своїй руці [61] (Ів. 5:24, 6:37-40, Рим. 5 :9-10, 8:1, 31-39; 1 Кор. 1:4-8; Еф. 4:30; Євр. 7:25, 13:5; 1 Петра 1:5; Юди 24). Це привілей віруючого – радітичерез впевненість у спасінні. Водночас, біблійна впевненість у спасінні не означає, що людина, яка живе і перебуває в гріху, може сподіватися на гарантований Богом порятунок. Ті, хто так живуть, насправді лише називаються віруючими,  але ніколи по справжньому не пережили істинного народження згори [62] (Рим. 6:15-22; Гал. 5:13, 25-26; Тита 2:11-14).

 

VI. Про Церкву

Ми віримо, що всі ті, хто увірували в Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя і Господа,відразу занурюються Духом Святим в єдине духовне тіло – Церкву [63], яка є нареченою Христа (2 Кор. 11:2; Еф. 5:23 - 32; Об. 19:7-8), Голова Церкви – Христос (Еф. 1:22, 4:15; Кол. 1:18).

Ми віримо, що Церква – це унікальний духовний організм, створений Ісусом Христом, що складається з народжених згори віруючих в теперішньому віці (Еф. 2:11; 3:6). Церква є народом Божим, відокремленим від Ізраїлю (1 Кор. 10:32). Була створена в день П'ятидесятниці (Дії 2:1-21, 38-47). Церква буде будуватися на землі до моменту її підхоплення Ісусом Христом, після чого – вічноперебуватиме з Христом (1 Кор. 15:51-52; 1 Сол. 4:13-18).

Ми віримо, що Новий Заповіт чітко вчить і визначає структуру і пріоритетну роль помісних церков (Дії 14:23, 27, 20:17, 28; Гал. 1:2; Фил. 1:1; 2 Сол. 1:1) і що членам одного духовного тіла необхідно мати спілкування в помісних церквах (1 Кор. 11:18-20; Євр. 10:25). За повелінням Ісуса Христа і Його апостолів [64], а також за прикладом апостольського часу, і щоб виконати всі постанови Нового Завіту [65], обов'язок кожного наверненого до Господа полягає в тому, що він не повинен залишатися сам, але повинен з’єднатися з іншими учнями Господніми як з членами одного тіла [66], як з живим камінням єдиного дому Божого [67] для взаємного збудування, підбадьорення  і підтримки на шляху спасіння [68], щоб перебувати в науці апостольській, у спільності, в ламанні хліба і молитвах (Дії 2:42). Таке об'єднання справжніх учнів Христових, сформоване на основі Слова Божого, і є Церквою Ісуса Христа. Незмінним правилом і керівництвом Церкви є Слово Боже – Біблія [69].

 

Служителі Церкви

Ми віримо, що Ісус Христос є єдиним верховним авторитетом і головою Церкви (1 Кор. 11:3; Еф. 1:22; Кол. 1:18). Порядок церковного керівництва, служіння і церковної дисципліни встановлено самим Христом, як це викладено у Писанні. Церквою керують служителі, які мають біблійну кваліфікацію, визнану членами Церкви через обрання і рукопокладання (Дії 20:28; Еф. 4:11, 1 Тим. 3:1-13; Тита 1:5-9; 1 Петра 5:1-5). У Біблії згадуються наступні служителі Церкви: пресвітери, пастирі, єпископи, вчителі, благовісники та диякони.

Ми віримо, що Біблія, говорячи про пресвітерів, єпископів, пастирів, вчителів і благовісників, навчає не про різні ступені церковної влади, а про різні функції служителів Церкви. На цих служителів Писання кладе відповідальність духовного піклування про членів Церкви, насамперед, через вірну проповідь Слова Божого і молитовне служіння. [70] Крім того, ці служителі беруть участь у проведенні Вечері Господньої, хрещенні, молитви над хворими, [71] шлюбу, а також молитви благословення з покладанням рук.

Диякони також повинні володіти якостями, згаданимиу Святому Письмі. [72] Основне завдання дияконів – надавати пресвітерам всіляку допомогу у виконанні їхнього служіння; переважно їм доручається відповідальність за матеріальну сторону служіння Церкви і благодійність.

Рукопокладання служителів (пасторів, пресвітерів, вчителів, благовісників і дияконів) проводиться досвідченими служителями помісної церкви або служителями, запрошеними з інших церков, після обрання Церквою і належного випробування [73]. Всі служителі в Церкві, перш за все, несуть пряму відповідальність перед Христом, один перед одним, перед радою служителів і перед усією Церквою. Ми віримо, що за наявності Біблійної кваліфікації та обрання Церкви, такі служителі володіютьвладою від Бога вести, керувати та управляти помісною церквою як служителі Христові (1 Тим. 5:17-22). Рада служителів чи пресвітери Церкви є органом, який несе особливу відповідальність у визначенні розвитку Церкви та забезпеченні духовного лідерства у всіх питаннях розвитку і функціонування Церкви. Члени Церкви, в свою чергу, підпорядковуються служителям. [74]

Ми віримо, що Бог зробив помісну церквуосновною ланкою у процесі функціонування тіла Христового – Вселенської Церкви. Помісна церква не має жодної зовнішньої, людської влади, яка б наглядала чи управляла нею.  Рада обраних, біблійно кваліфікованих служителів і загальні збори Церкви володіють усією необхідною владою для вирішення будь-яких питань життя і служіння Церкви. [75] Втручання будь-яких сторонніх служителів чи організацій у справи Церкви допустимі тільки в якості консультацій і надаються на прохання Церкви. Водночас між різними церквами, які відповідають одна одній за біблійними стандартами,має підтримуватися спілкування, а також можливості для взаємодопомоги і для спільних проектів в справі поширення проповіді Євангелія і створення  церков. Кожна помісна церква через своїх служителів сама визначає ступінь і форму взаємодії з іншими церквами (Дії 15:19-31, 20:28; 1 ​​Кор. 5:4-7, 13; 1 Петра 5:1-4).

 

Церковна дисципліна

Ми віримо, що духовне зростання віруючих у Церкві відбувається за допомогою духовного харчування Словом Божим [76] і взаємодії один з одним, що представлене в Біблії як учнівство (Матв. 28:19-20; 2 Тим. 2:2). Життя в Церкві передбачає взаємодію віруючих один з одним, а також їхню взаємну відповідальність один перед одним (Матв. 18:5-14). Церква повинна застосовувати міри  церковногопокарання (зауваження і відлучення) до членів Церкви, які грішать, не розкаюються і не залишають гріх. Церковні покарання застосовуються на підставі біблійних стандартів (Матв. 18:15-22; Дії 5:1-11; 1 Кор. 5:1-13; 2 Сол. 3:6-15; 1 Тим. 1:19-20; Тита 1:10-16). Їхня мета, перш за все, – допомогтитому, хто згрішив, покаятися і звільнитися від гріха. [77]

Духовні дари

Ми віримо, що основною метою Церкви є визнання і прославляння Бога (Еф. 3:21), взаємне збудування  і зміцнення один одного у вірі (Еф. 4:13-16) згідно Слова Божого (2 Тим. 2:2, 15; 3:16-17). Окрім того, Церква існує для спільності  християн один з одним (Дії 2:47; 1 Ів. 1:3), виконання біблійних заповідей і повелінь (Луки 22:19; Дії 2:38-42). Одним з найважливіших завдань Церкви і кожного християнина є поширення Євангелія по всьому світу (Матв. 28:19; Дії 1:8, 2:42).

Ми віримо, що для збудування Церкви, служіння один одному і прославлення Бога, кожен народжений згори християнин має від Бога певні духовні дарування (Рим. 12:5-8; 1 Кор. 12:4-31; 1 Петра 4:10-11). Кожен  християнин наділений дарами згідно суверенної волі Святого Духа. [78] Одним з основних завдань служителів Церкви є готувати віруючих на діло служіння, допомагаючи їм правильно застосовуватидуховні дари для загального збудуванняЦеркви. [79]…

 

Водне хрещення

Ми віримо, що Господь Ісус Христос заповів Церкві два символічні знаки, що свідчать про духовні процеси, які відбуваються в житті віруючих, – водне хрещення і вечеря Господня (Дії 2:38-42). Водне хрещення – це демонстрація віри в розіп'ятого, похованого і воскреслого Ісуса Христа. Через те, що хрещення є демонстрацією особистої віри охрещуваного, воно приймається у свідомому віці шляхом повного занурення, що символізує союз з Христом у смерті для гріха і воскресіння для нового життя в послусі Богові (Рим. 6:1-11). Хрещення також є видимим знаком приналежності до тіла Христового – Церкви (Дії 2:41-42).

 

Вечеря Господня

Ми віримо, що вечеря Господня – це проголошення смерті Ісуса Христа як причини порятунку кожного віруючого.Вечеря Господня буде здійснюватисяЦерквою до того моменту, коли Ісус Христос прийде вдруге. Участь у вечорі відбувається в дусі смирення, самоперевірки та випробування себе кожним народженим згори віруючим, який роздумуєпро жертву Ісуса Христа як про суть спасіння (1 Кор. 11:28-32). Ми також віримо, що хліб і вино, які приймаються під час вечері Господньої, є тільки образами тіла і крові Христа і практична участь у Вечері – це демонстрація нашого з'єднання з воскреслим Христом. Право участі у Вечері Господній дано народженим згори, спасенним людям, які виявили це через водне хрещення, і перебувають у мирі з Богом та іншими членами помісної церкви (1 Кор. 10:16).

 

VII. Про шлюб

Ми віримо, що шлюб створений Богом для спілкування і для взаємної допомоги між чоловіком і жінкою, [83] для розмноження роду людського. [84] Ми віримо також, що чоловік повинен мати лише одну дружину, а жінка лише одного чоловіка (за час життя обох – як чоловіка, так і дружини) [85]. Ми визнаємо, що християни можуть одружуватися тільки в Господі – з віруючими [86].

Шлюб – це взаємна посвята жінки і чоловіка один одному перед Богом і Його Церквою. Така посвята  робиться один раз на все життя. [87] Всі проблеми, які виникають між чоловіком і дружиною, повинні вирішуватисяу дусі християнської любові та смирення на підставі Святого Письма. Біблія забороняє розлучення [88] за жодних обставин, окрім провини розпусти [89] або у випадках, коли невіруючий чоловік або дружина залишає віруючу дружину або чоловіка. [90]

Шлюб, будучи Божественною і цивільноюпостановою, крім посвячення перед Богом і Церквою, повинен оформлюватися документально відповідно до законів країни.

 

VIII. Про громадянський стан

Ми віримо, що Бог встановив інститут земної влади для того, щоб вберегти грішне людство від остаточного розкладання. [91] Земний уряд має владу від Бога для захисту добрих та для покарання злих. [92] Ми вважаємо, що християни зобов'язані виявляти безумовну покору цивільним законам країни, в якій вони живуть, [93] якщо вони не суперечать принципам Святого Письма. [94] Християни також зобов'язані за Божим повелінням молитися за уряд, [95] щоб він, за Божою волею і під Його милостивим захистом, таким чином застосовував довірену йому владу, щоб зберегти мир і правосуддя.

Ми віримо, що уряд, який згідно Святого Письма не даремно носить меч, має право і обов'язок за Божим законом карати тих, які роблять зло [96], і застосовувати  мечдля захисту власних громадян. Разом з тим, ми визнаємо, що, в кінцевому рахунку, зло ніколи не перемагається злом. [97] Тому ми вважаємо, що питання несення військової служби є справою совісті кожного християнина. Ніхто не може засуджувати тих, хто перебувають на військовій службі, також як і примушувати до військової служби тих, хто з глибоких побуджень совісті, просять звільнити їх від несення військової служби зі зброєю в руках.

 

IX. Про духовний світ

Святі Ангели

Ми віримо, що ангели були створені Богом і не є об'єктом поклоніння і спасаючої віри, незважаючи на те, що в певному сенсі вони досконаліші, ніж людина. Вони створені Богом для служіння і поклоніння Йому (Лк. 2:9-14; Євр. 1:6-4, 14; 2:6-7; Об. 5:11-14; 19:10; 22:9).

 

Падші ангели

Ми віримо, що сатана або Диявол є створеним ангелом.Він є автором гріха.Його очікує справедливий Божий суд за його повстання проти Свого Творця (Іс. 14:12-17; Єз. 28:11-19), в результаті якого він звів величезне число інших ангелів під час свого падіння (Матв. 25:41; Об. 12:1-14), і ввів все людство в гріх через спокусу Єви (Бут. 3:1-15).

Ми віримо, що сатана є явним ворогом Бога і людини (Іс. 14:13-14; Матв. 4:1-11; Об. 12:9-10), князь цього світу, який переможений через смерть і воскресіння Ісуса Христа (Рим. 16:20). Сатана і його ангели (біси) успадкують вічне покарання у муках в озері огняному (Іс. 14:12-17; Єз. 28:11-19; Матв. 25:41; Об. 20:10).

 

Смерть

Ми віримо, що фізична смерть – це момент, коли душа людини розлучається з її тілом. [98] Душа людини – безсмертна. Душі померлих перебувають у повній свідомості (Об. 6:9-11).При цьому, душі врятованих людей знаходяться в присутності Ісуса Христа (Луки 23:43; Фил. 1:23; 2 Кор. 5:8), а душі невіруючих – в очікуванні великого суду і покарання[99].Для врятованих людей цей поділ буде продовжуватися до моменту підхоплення (1 Сол. 4:13-17), коли наша душа і тіло будуть знову з'єднані і прославлені через нашого Господа (Фил. 3:21; 1 Кор. 15:35-44, 50-54).

Ми віримо, в тілесне воскресіння всіх, віруючих і невіруючих.Віруючі воскреснуть для вічного життя з Христом (Рим. 6:39; Рим. 8:10-11, 19-23; 2 Кор. 4:14), а невіруючі – для суду і вічного покарання [100] (Дан. 12: 2; Ів. 5:29; Об. 20:13-15).

Ми віримо, що спасіння можливе тільки за час земного життя людини.Після смерті, у людини немає можливості змінити своє місце перебування[101]. Душі неспасенних після смерті перебувають під покаранням аж додругого воскресіння (Лк. 16:19-26; Об. 20:13-15), коли душа і тіло в момент воскресіння будуть з'єднані (Ів. 5:28-29), після чого вони постануть перед Великим Білим Престолом на суд (Об. 20:11-15) і будуть кинуті в озеро огняне (Матв. 25:41-46 ), де будуть вічно мучитися, будучи назавжди відлучені від життя з Богом. (Дан. 12:2; Матв. 25:41-46; 2 Сол. 1:7-9).

 

X. Про останні події

Ми віримо в те, що одного разу Церква Ісуса Христа буде підхоплена з землі. При цьому тіла віруючих, які в той час залишаться живими, будуть змінені. Ті ж віруючі, які до того часу відійдуть у вічність, отримають нові тіла та з'єднаються з Христом і з тими братами і сестрами в Господі, які залишаться живими, для того, щоб завжди бути з Ним. [102]

Ми віримо в буквальне, тілесне повернення Ісуса Христа на землю в силі і славі відбудеться для того, щоб засудити  нечестивих і встановити  Царство Боже навіки. [103] Ми віримо, що перед другим приходом Ісуса Христа будуть сім років Великої скорботи, під час яких Божий гнів буде виливатися на тих, що житимуть на землі (Об. 6 - 19 розділи).

Ми віримо, що після Свого приходу Ісус Христос встановить Царство Месії на землі на 1000 років (Об. 20:1-7). У цей час всі воскреслі святі будуть царювати з Ним над Ізраїлем та іншими народами землі (Єз. 37:21-28; Дан. 7:17-22; Об. 19:11-16). Безпосередньо перед Тисячолітнім царством Антихрист і Лжепророк будуть переможені і кинуті в озеро огняне [104], а диявол буде зв'язаний і скований в безодні на тисячу років (Дан. 7:17-27; Об. 20:1-7). Ми віримо, що 1000-літнє царство буде виконанням обітниць, даних Ізраїлю в Старому Заповіті, де Бог обіцяв відновити їх у землі, яку вони втратили через непослух (Повт. 28:15-68; Іс. 65:17-25; Єз. 37:21-28; Зах. 8:1-17) Результатом непослуху було те, що Бог протягом багатьох років мав справу з язичниками (Матв. 21:43; Рим. 11:1-26). Велика скорбота і 1000-літній царство будуть виконанням Божого Слова у тому, що Ізраїль знову пробудиться через покаяння, щоб увійти в землю благословіння, землю обіцяну (Єр. 31:31-34; Єз. 36:22-32; Зах. 12:10 -14; Рим. 11:25-29).

Ми віримо, що після 1000-літнього царства Месії, Сатана буде звільнений на короткий час (Об. 20:7). У цей період Сатана зведе народи землі і збере їх на оскарження проти святих і Єрусалиму. Тоді сатана і вся його армія будуть вражені вогнем з неба (Об.20:9). Після цього сатана буде вкинений доозера огняного, що горить вогнем і сіркою (Матв. 25:41; Об. 20:10).

Ми віримо, що для суду перед Великим Білим Престолом будуть буквально і фізично відроджені всі, хто не отримали спасіння. Вони будуть засуджені Богом згідно з вчинками, які робили на землі, [105] і будуть кинуті в озеро огняне для вічного покарання через те, що їхні імена не записані в Книзі життя Агнця. [106]

Вічність

Ми віримо, що після 1000-літнього царства, тимчасового звільнення сатани і суду над невіруючими (2 Сол. 1:9; Об. 20:7-15), земля і все, що на ній, згорить (2 Петра 3:10), і Бог створить нову землю для життя праведників (Еф. 5:5; Об. 20:15, 21-22). У новій землі і новому небібуде НебеснеМісто, що зійде з неба (Об. 21:2), де вічно проживатимуть святів невпинній радості і спілкуванні один з одним та з Богом (Ів. 17:3; Об. 21-22). Після цього Ісус Христос передасть Царство Отцю Небесному, і тим самим закінчить місію спасіння людського роду (1 Кор. 15:24-28). Бог перебуватиме у цьому Царстві вічно  (1 Кор. 15:28).

Ми твердо тримаємося точних і чітких висловлювань Святого Письма, які говорять, що як блаженство, так і муки людини після закінчення життя, будуть незмінними, і віруємо, що обидва ці стани вічні, [107] отже, жоден перехідз одного стану в інший, і жоден порятунок після смерті є неможливими. [108] Ми ж, згадуючи слова Господа нашого: "Ото, незабаром приходжу" і з Духом і нареченою Церквою, членами якої ми себе вважаємо, вигукуємо: "Амінь. Гряди, Господи Ісусе! "

 

Посилання:

[1] «Усе Писання Богом надхнене…». 2 Тим. 3:16. «Щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою». Результат 19:9 «Звіщаю вам, брати, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей; бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але через одкровення Ісуса Христа». Галат. 1:11-12. «…що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого». 1 Кор. 2:13.

[2] «І ми маємо слово пророче певніше.І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці… знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим». 2 Петра 1:19-21. «Для моєї ноги Твоє Слово світильник, то світло для стежки моєї». Пс. 118:105. «Вони мають МойсеяйПророків, нехай слухають їх ... ЯкМойсея і Пророків не слухають, то, коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри». Луки 16:29-31 «… Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова». 2 Тим. 3:15-16. «Освяти Ти їх правдою! Твоє Слово то правда». Івана 17:17.

[3] «Господь, Бог наш, Господь один». Повт. 6:4. (1 Кор. 8, 4:6; 1 Тим. 2:5).

[4] «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» Матв. 28:19 (Буття 1:26; 3:22; Іс. 61:1; Матв. 3:16, 17; Ів. 14:26; 2 Кор. 13:13; 1 Ів. 5:7).

[5] «Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця». 1 Ів. 2:23. «Я і Отець-одно». Ів. 10:30. «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця». Ів. 14:7-10. (Ів. 16:13,14).

[6] «…Один Бог і Отець усіх». Ефес. 4:6. (Матв. 6:9).

[7] «…від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний навіки, амінь». Рим. 9:5. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І Слово сталося тілом ».Ів. 1:1-14. «Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій»! Ів. 20:28. «Він є істинний Бог і життя вічне». (Ісаї 9:6; Єремія. 23:5-6; Ів. 5:23; 8:58-59).

[8] «Хтобо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в ній проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого». 1 Кор. 2:11. «І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, – не проститься йому ані в цім віці, ані в майбутнім». Матв. 12:32. «Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав…? Ти не людям неправду сказав, але Богові». Дії 5:3-4. «Господь же то Дух. Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимася всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього». 2 Кор. 3:17, 18. (Буття 1:2; Деян. 20:28; 1 ​​Кор. 3:16,17; Ефес. 4:30; 1 Петр 4:14).

[9] «... так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї» Еф. 1:4-5.

[10] «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива Бо то Ним створено все на небій на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи тогосподства, чи то влади, чи то начальства - усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть»Кол. 1:15 (Ів. 1:3; Євр. 1:2).

[11] «…і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» 1 Кор. 15:4.

[12] «…в день їди твоєї від нього ти напевно помреш.» Буття 2:17. «І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи». Ефес. 2:1. «Бо думка тілесна то смерть» Рим. 8:6.(Рим 6:23; Колос 2:13).

[13] «І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що того дня, коли будете з нього ви їсти,  , ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло». Бут. 3:4-5.

[14] «Що вродилося з тіла є тіло…». Ів. 3:6. «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили… Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей». Рим. 5:12-18.

[15] «Ось, я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя». Пс. 50:7.

[16] «Між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, виконуючи бажання плоті і помислів, і з природи були дітьми гніву, як і інші». Ефес. 2:3.

[17] «тілесна ворожнеча на Бога, бо законом Божу не кориться, та й не можуть». Рим. 8:7. «Глибоке серце людське більш за все і вкрай зіпсовано, хто пізнає його»? Єремії 17:9 «Із серця людського виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, розпуста, завидющеє око, богозневага, гордощі,». Марка. 7:21-22. «Все повідступали, до стали непотрібні: нема доброчинця, нема ні одного». Рим. 3:10-18.

[18] «У Нім, що в Нім тали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєю». Ефес. 1:11, (Рим. 11:34).

[19] «Так-бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Ів. 3:16.

[20] «Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп’яли та забили.» Дії 2:23. «А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх пророків, щоб терпіти Христові.» Дії 3:18. (Еф. 3:10, 11).

[21] «А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.» Дії 13:48. «…ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні». Марка 13:20. «Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені.» Ів. 6:37. «…доМене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.»Ів. 6:65. «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас». Ів. 15:16. «Господь же сказав: Не бійся, але говори… Я маю в цім місці багато людей.» Дії 18:9,10. «Хто буде звинувачувати Божих вибранців»? Рим. 8:28, 33. «Бо, коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу милувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.Отже, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує». Рим. 9:11-16. «…хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом»? Рим. 9:20 «Так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу». Ефес. 1:4. «А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду.» 2 Сол.2:13 «що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів» 2 Тим. 1:9. «Блаженний, кого вибираєш та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! Пс. 64:5. (Матв. 20:16; Луки 18:7; 1 Кор. 1:26-29; Ефес. 2:8, 10; Кол. 3:12; Пс. 32:12).

[22] «…А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу, дивуватися будуть…» Об. 17:8. «…І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі». Дан. 12:1. (Луки 10:20; Фил. 4:3; Об. 20:12, 15).

[23] «Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав.Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.Я благаю за них.Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! Бажаю я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я…»Ів. 17:6, 9,24.

[24] «…спасеВін людей Своїх від їхніх гріхів». Матв. 1:21. (Дії 18:10; Іс. 53:8).

[25] «…власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони»Ів. 10:15, 16, 26, 27.

[26] «…щоб ви зрозуміли… який багатий Його  славний спадоку святих». Ефес. 1:18. (Пс. 28:9).

[27] «…Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому» Ів. 17:2. (Ів. 10:28; 1 ​​Ів. 5:11).

[28] «Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоббули подібні до образу Сина Його... А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив». Рим. 8:29, 30. «Петро, ​​апостол Ісуса Христа, захожанам розпорошення… із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа. Благословенний Бог, що відродив нас до живої надії…» 1 Петра 1:1-3. (Еф. 1:19; Ісаї 43:5-7).

[29] «Бо дари й покликання Божі невідмінні». Рим. 11:29. «Япевний того, що Той, Хто в вас розпочав добре діло, виконає йогоаж до дня Ісуса Христа». Фил. 1:6 «Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь» Ісаї 54:10 «Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх, коли ізневажать Мої, і не будуть держатись наказів Моїх, тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня! А ласки Своєї від нього я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності, не збещещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!» Пс. 88:31-35. (Ісаї 65:17, 19Пс. 89:30-34).

[30] «Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої в Христі Ісусі, Господі нашім» Рим. 8:38-39 «Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки,  і будуть чинити великі ознаки та чуда, щоб звести, коли б можна, і вибраних» Матв. 24:24 «Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня» Ів. 6:39 «…і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки» Ів. 10:28, 29; Рим. 7:23-25.

[31] «Він вас утвердить до кінцянеповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого» 1 Кор. 1:8, 9. «Благословенний Бог і Отець Господа Нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресіння з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас, силою Божою через віру на спасіння…» 1 Петра 1:3-5.

[32] «бо, коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, як і написано: полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. Що ж скажемо? Може в Бога  неправда? Зовсім ні. Бо Він каже Мойсеєві: помилую, кого хочу милувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися. Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє,бо хто може противитись волі Його? Отже,  хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти мене зробив мене так? Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу»Рим. 9:11-23.

[33] «…без пролиття крови немає відпущення» Євр. 9:22.

[34] «(Христос) призначений був ще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу» 1 Петра 1:20.

[35] «Як настало ж виповнення часу, Бог послав СвогоСина» Гал. 4:4.

[36] «…Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла» Рим. 8:3.

[37] «…Я не руйнувати прийшов, але виконати» Матв. 5:17 «Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними» Рим. 5:19.

[38] «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс» Іс. 53:4 «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» Фил. 2:8. «Так і Христос один раз приніс Себе в жертву» Євр. 9:28. (Євр. 9:14, 26; 10:12, 14).

[39] «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві» Гал. 3:13.

[40] «Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом» 2 Кор. 5:21. «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас оздоровлено… і на Нього Господь поклав гріх усіх нас». Ісаї 53:5-6.

[41] «(Христос) звласною кров'ю увійшов до святині, та й набув вічне відкуплення». Євр. 9:12.

[42] «… Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння» Євр. 5:9.

[43] «щомаємо  в Ньому відкуплення Кров'ю Його, прощення провин…» Ефес. 1:7 «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха». 1 Ів. 1:7. (Кол. 1:14; Матв. 26:28; Дії 20:28).

[44] «але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі.»Рим. 3:24.

[45] «…щоб стали ми Божою правдою в Нім!» 2 Кор. 5:21 (Дан. 9:24).

[46] «Як ворог останнійсмерть знищиться…тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою. Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» 1 Кор. 15:26, 54, 55.

[47] «А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його. Хто має Сина, той має життя, хто не має Сина Божого, той  не має життя» 1 Ів. 5:11, 12. (Ів. 11:25-26. Ів. 3:36; 10:28; 2 Тим. 1:10).

[48] ​​«…Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих.» Титу 2:14.

[49] «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі». Фил. 4:13. «Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.» Фил. 2:13.

[50] «Ісус промовив: Звершилось!І, голову схиливши, віддав Свого духа»Ів. 19:30.

[51] «Цього Ісуса Бог воскресив, чого свідки всі ми». Дії 2:32. (Матв. 28; Марка 16; Луки 24; Ів. 20).

[52] «Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці.» Марка 16:19.

[53] «…засів на правиці величности на висоті». Євр. 1:3; 8:1.

[54] «Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив» Дії 16:14 «Любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам». Рим. 5:5.

[55] «Отже, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!» Євр. 4:14. (Рим. 8:34. 1 Ів. 2:1).

[56] «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» Матв. 28:20.

[57] «А коли відійдуй приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» Ів. 14: З. «Бажаю Я, Отче, щоб ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб  бачили славу Мою…»Ів. 17:24.

[58] «за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса» Рим 3:26.

[59] «…вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа»1 Петра 1:2 «Освяти Ти їх правдою; Твоє слово то правда» Ів. 17:17.

[60] «... ходіть за духом, і не вчините пожадливостей тіла» Гал. 5:16.

[61] «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, івихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.Я й Отець – Миодне» Ів. 10:27-30.

[62] «Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші» 1 Ів.2:19 «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку.Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола… Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його.І не може грішити, бо від Бога народжений він» 1 Ів. 3:8, 9.

[63] «Бо ми всі одним Духом охрищенів тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним» 1 Кор. 12:13.

[64] «щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. Аз Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить  зріст тіла  на будування самого себе  любов’ю.» Ефес. 4:15,16.

[65] Наприклад повеління про церковну дисципліну.Матв. 18:15-17.

[66] «І витіло Христове, а зосібна ви члени!» 1 Кор. 12:27.

[67] «Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.» Ефес. 2:19-22 (1 Петра 2:5).

[68] «Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви! Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть» 1 Сол. 5:11,14.

[69] «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.» Ів. 10:27. «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете.» Ів. 8:31.

[70] «А ми перебуватимемо завжди в молитві та служінні слову» Дії 6:4.

[71] «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я» Як. 5:14.

[72] «Так само диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромнозахланні, такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні.» 1 Тим. 3:8-9.

[73] «Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні.» 1 Тим. 3:10.

[74] «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять  це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисне.»Євр 13:17.

[75] «І зібрались апостоли й страші, щоб розглянути справу оцю.» Дії 15:6. «Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибратимужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою…» Дії 15:22.

[76] «... немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння» 1 Петра 2:2.

[77] «Ціль же наказу – любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри» 1 Тим. 1:5.

[78] «А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.» 1 Кор. 12:11.

[79] «І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового» Еф. 4:11.

[80] «Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату, то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув, коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї» Євр. 2:2-4.

[81] «Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва існують, та  припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується» 1 Кор. 13:8.

[82] «...Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою неправедою обмани між тими, хто гине, бо любови правди  вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили.» 2 Сол. 2:9-11.

[83] «І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловікусамотнім.Створю йому поміч, подібну до нього. » Бут. 2:18.

[84] «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і оволодійте нею…» Бут. 1:27-28.

[85] «А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їхчоловіком та жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому тонемає вже двох, але однетіло.» Матв. 19: 4-6.

[86] «Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.» 1 Кор. 7:39.

[87] «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому тонемаєвже двох, але однетіло. Тож, що Бог спарував, людина  нехай не розлучує.» Матв. 19:5-6.

[88] «А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком.» 1 Кор. 7:10.

[89] «А Я вам кажу, що кожен,  хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.» Матв. 5:32

[90] «А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.» 1 Кор 7:15.

[91] «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога.» Рим. 13:1.

[92] «боволодар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недарма він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» Рим. 13:4.

[93] «Нехай кожна людина кориться вищій владі. Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. Через це ви й податки даєте, бо вони Божий служителі, саме тим завжди зайняті. Тож віддавайте належне усім: кому податокподаток, кому мито мито; кому страхстрах; кому честь честь.» Рим. 13:1,5,7 (Титу 3:1; 1 Петра 2:13,14,17).

[94] «Віддавайте кесареве – кесарю, аБогові – Боже!» Матв. 22:21 (Дії 4:19,20; 5:29,42).

[95] «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистоті.» 1 Тим. 2:1-2.

[96] «боволодар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недарма він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» Рим. 13:4.

[97] «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.» Рим. 12:21.

[98] «Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.» Фил. 1:23.

[99] «І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, – і судженоїх згідно з їхніми вчинками.» Об. 20:13.

[100] «І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.» Дан. 12:2.

[101] «А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можутьізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.» Лук. 16:26.

[102] «Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних.Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола і при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що жиемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом.» 1 Сол. 4:15-17.

[103] «А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.»1 Кор. 15:24.

[104] «І схопленабула звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чивив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до вогняного озера, що сіркою горіло…»Об. 19:20.

[105] «І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, – токнигажиття.І суджено  мертвих, як  написано в книгах, за вчинками їхніми.» Об. 20:12.

[106] «А хто не знайшовсянаписаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне…» Об. 20:15.

[107] «Іці підуть на вічную муку, а праведники – на вічнежиття.» Матв. 25:46.

[108] «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд…» Євр. 9:27

Контакт

Виноградна Лоза Львів

097 747 77 66 ihorhran@gmail.com